ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО)
ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО), а, ч., ірон. Про людину, що вважає себе знавцем усього, вдає, що добре обізнана з усім. — Чого ж ви у мене питаєте, хіба я всезнайко? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 763.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВСЕЗНА́ЙСТВО (УСЕЗНА́ЙСТВО) →← ВСЕЗНА́ВЕЦЬ (УСЕЗНА́ВЕЦЬ)